2666

Анотацiя "2666", Роберто БоланьоРоман подiлений на п'ять вiльно пов'язаних роздiлiв. Частина "Критики" розповiдає iсторiю чотирьох лiтературних критикiв з рiзних європейських країн, яких об'єднує одержимiсть культовим нiмецьким романiстом на iм'я Бенно фон Архiмбольдi. Про нього мало що вiдомо, i коли критики дiзнаються, що його останнє мiсцеперебування - прикордонне мексиканське мiсто Санта-Тереза, то вирушають на пошуки невловного письменника.Частина "Амальфiтано" розповiдає про депресивного професора iспанської лiтератури, який переїхав до Санта-Терези пiсля смертi дружини. У роздiлi "Фейт" читачi зустрiчаються з американським журналiстом, який приїхав у те ж мiсто, щоб висвiтлити боксерський поєдинок. У частинi "Злочини" тон поступово темнiшає - серед людей чути уривки розмов зi згадками про смертi. Виявляється, що Санта-Тереза є мiсцем масових вбивств жiнок. Заключний роздiл "Архiмбольдi" розповiдає про участь письменника у Другiй свiтовiй, життя у Кельнi пiсля вiйни та приїзд у вищезгадане мексиканське мiсто.Про книгу "2666"У цьому романi автор поєднує двi свої улюбленi теми - письменництво й насилля. В останнi роки життя Боланьо став одержимий убивствами та почав з'ясовувати про них усе, що мiг - вiд судово-медичних аспектiв убивств до полiтики та географiї Сьюдад-Хуареса, яке є прототипом для Санта-Терези. В четвертому роздiлi роману автор майстерно використовує цi знання, зображаючи вбивства. Вiн описує їх холодною, жорсткою мовою судово-медичного звiту: де знайшли кожне тiло, в якому воно було станi, яка причина смертi тощо."2666" є останнiм романом видатного чилiйського письменника Роберто Боланьо. Книгу опублiкували вже пiсля смертi митця. Вiн був невилiковно хворий, тому замислив написати п'ять тематично пов'язаних робiт, щоб їх публiкували почергово, й таким чином сiм'я Роберто мала б за що жити. Проте спадкоємцi вирiшили випустити їх одним томом.Письменник створює свiт, де насильство, краса та безглуздiсть спiвiснують у тривожнiй гармонiї. В романi розмивається межа мiж реальнiстю й вигадкою, адже автор використовує технiку документальної лiтератури, щоб описати щось уявне, але що майже точно вiдображає реальнi подiї. Стиль Роберто - заплутаний, iмпульсивний, багатошаровий, у якому поєднуються суворий реалiзм iз сюрреалiстичними, майже примарними уривками. Вiн плавно перемикається мiж жанрами - вiд лiтературної сатири до детективної прози та iсторичних рефлексiй. Ця книга може припасти до смаку читачам, якi люблять складну прозу, що дослiджує темнi теми та кидає виклик звичайним формам оповiдi, а також тим, хто цiкавиться латиноамериканською лiтературою.