Маус. Сповiдь уцiлiлого

Ярослава Стрiха, перекладачка видання: "Маус. Iсторiя вцiлiлого" Арта Шпiґельмана (1980-1991) - автобiографiчна розповiдь нью-йоркського художника-iнтелектуала, що його батьки, польськi євреї, пережили свого часу Голокост. I формула "свого часу" тут є великою умовнiстю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в iншому часi (мирному, повоєнному, вiддаленому вiд злочинiв минулого). Насправдi ж iсторичний досвiд значно ближче, нiж хочеться сподiватися, вiд нього не втекти, адже всi ми на великий вiдсоток складаємося з iсторiї - великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперiшнє (i дим вiд крематорiю Аушвiцу, про який батько головного героя розповiдає в одному кадрi, вже в наступному кадрi зливається з димом вiд цигарки оповiдача). Значною мiрою, "Маус" дослiджує саме те, як можна приручити минуле i жити з ним далi. Головний герой "Мауса" розпитує батька про довоєнне життя i досвiд пiд час Голокосту, щоб створити про це комiкс. "Маус" - один iз найцiкавiших лiтературних текстiв про травму другого-третього поколiння пiсля катастрофи, про тих, хто вирiс у тiнi чужого болю й намагається привласнити й переповiсти по-своєму досвiд, що опирається оповiданню, знайшовший власний голос, всупереч тиску традицiї. У нашому закутку Європи мiж великими iсторичними травмами нiколи не минало бiльше кiлькох поколiнь, а в нас травматичний досвiд тих, кого особисто не зачепила трагедiя, але кому все одно доведеться жити iз провиною вцiлiлого i жахом секонд-генд, проговорено мало, тож "Маус" не лише актуальний для багатьох, якщо не всiх потенцiйних читачiв, а й заповнює напiвпорожню нiшу.