Синхрон

У п'ятьох оповiданнях Iнґеборґ Бахман постають майстерно змальованi образи жiнок, якi живуть у свiтi абсурдної синхронностi, паралельного послуговування мовами, спiвiснування досвiдiв та вiдчуттiв. Героїня титульного оповiдання, квалiфiкована перекладачка, пiд час короткої вiдпустки з майже незнайомим чоловiком виявляє, що нi вона, нi вiн не мають що сказати одне одному, iнертна молода дiвчина, найбiльше щастя для якої спати до полудня або просиджувати днями в перукарнi, Мiранда, яка свою короткозорiсть вважає "даром Божим", бо та дає їй змогу не бачити у всiх деталях злостивiсть, мерзеннiсть i огиднiсть цього свiту, стара панi Йордан, яку єдиний син великодушно прирiк на самотнє iснування в маленькому помешканнi, успiшна фотокореспондентка, яка приїжджає навiдати батька в старому домi своєї юностi - всi вони в наївному зворушеннi або в болiсному усвiдомленнi переживають ту довгу мить жаху, протягом якої виявляють, що було, що є i що могло бути. Перекладач Володимир Кам'янець