Нiби ми злодiї

Олiвер Маркс щойно вийшов з в'язницi, вiдсидiвши там десять рокiв за вбивство одного з найближчих своїх друзiв. Убивство, якого вiн, можливо, i не скоював. Його зустрiчає детектив Колборн, який i запроторив Олiвера до тюрми. Вiн iде на пенсiю, але перед тим хоче дiзнатися, що ж насправдi сталося десять рокiв тому. Ще вивчаючи Шекспiра в академiї, Олiвер зауважив: його талановитi однокурсники грають тi самi ролi що на сценi, що в життi - лиходiй, герой, тиран, спокусниця, - а сам вiн зазвичай залишався другорядним персонажем чужої постановки. Але одного разу викладачi змушують студентiв помiнятися ролями, й ось уже добродушне суперництво перетворюється на потворнi сутички, а сюжет театральних п'єс утiлюється в життя. Зрештою стається трагедiя: одного iз семи друзiв знаходять мертвим. А перед iншими постає найскладнiша акторська задача всього їхнього життя: переконати полiцiю i себе самих у власнiй невинностi.